Колін Пауелл, Державний секретар США

Коли люди у ці дні думають про зовнішню політику США, вони перш за все згадують про аспекти боротьби із тероризмом: реконструкцію Іраку й Афганістану, ускладнення на Близькому Сході та терористичні осередки, що з'являються у Південно-Східній Азії, в Європі й навіть у самих Сполучених Штатах. Це занепокоєння природне. Міжнародний тероризм буквально ввійшов у свідомість кожного 11 вересня 2001 року, і цілком зрозуміло, що розгнівана американська громадськість хоче, щоб винні були притягнуті до відповідальності, — а зовнішня політика покликана забезпечити, щоб такі події не повторилися.

Війна проти тероризму залишатиметься пріоритетом зовнішньої політики США так довго, як це буде потрібно, оскільки тероризм — потенційно пов'язаний із зброєю масового ураження — зараз є найбільшою загрозою життю американців. Але це не означає, що тероризм — єдине питання, що нас хвилює.

У президента Джорджа Буша є бачення кращого світу та стратегія, як перетворити це бачення на реальність. Накреслена вперше у вересні 2002 року в Національній стратегії безпеки Сполучених Штатів, вона широка й глибока, далекосяжна та всеохоплююча, побудована з урахуванням як можливостей, так і небезпек, що постають перед усіма нами.

Лунає чимало закидів про те, що стратегія США побудована на принципі односторонніх дій. Це не так. Часто кажуть, що баланс у ній порушено на користь військових методів. Це теж не так. Її змальовують як обтяжену нав'язливою ідеєю про тероризм і тому необґрунтовано схильною до превентивної війни в глобальному масштабі. Це абсолютно не так.

Передусім стратегія президента США — це стратегія партнерства, яка потужно наголошує на життєво важливій ролі НАТО та інших союзницьких об'єднань США, включаючи ООН.

Крім партнерства наріжним каменем є наступний принцип: президентська стратегія засновується на підтримці в усьому світі свободи й гідності. Президент писав: «Америка повинна твердо обстоювати вимоги людської гідності, які не підлягають обговоренню: верховенство права, обмеження абсолютної влади держави, свобода слова, свобода віросповідання, рівність перед законом, повага до жінок, релігійна та етнічна толерантність, повага приватної власності». Ми обстоюємо ці цінності зараз і завжди. Саме їм служать партнерські відносини, які ми вибудовуємо та зберігаємо.

У президентській стратегії визначне місце відведено також вільній торгівлі й американським ініціативам у галузі економічного розвитку, так само як і ролі в розв'язанні регіональних конфліктів на зразок ізраїльсько-палестинського.

Ще один пріоритет — розвиток співробітництва між найпотужнішими державами світу. Саме в цьому ключ до успішного завершення війни проти тероризму.

Ми не розглядаємо війну проти тероризму та розвиток конструктивних вiдносин між великими державами як взаємовиключаючі завдання. Ми ведемо війну проти тероризму, враховуючи потреби співпраці між великими країнами, й працюємо над поглибленням співпраці між державами, пам'ятаючи про необхідність досягнути успіху у війні проти тероризму. Логіка такого дуалістичного підходу ґрунтується на тому, що тероризм загрожує основам світопорядку й тим, власне, створює спільний інтерес для усіх країн, що цінують мир, процвітання та верховенство права.

Як писав президент Буш, «сьогодні найсильніші держави світу опинилися по один бік». Така обставина — не просто добра новина, а революційна новина. Протягом надто багатьох років, навіть століть, імперіалістичні звички змушували розтринькувати неймовірні ресурси та підпорядковувати таланти змаганням за території, славу й золото. У ХХI столітті стала очевидною марність таких звичок. Володіння величезною територією, сировинними природними ресурсами та голою силою не гарантує ні процвітання, ні миру. Натомість інвестиції в людей, суспільну довіру, торгівлю й співробітництво між країнами такі гарантії дають.

Тому джерела сили й безпеки однієї країни вже не мусять загрожувати безпеці інших. Ідея батьків-засновників Америки — що політика не обов'язково має бути змаганням з нульовим результатом — нарешті сприйнята достатньою кількістю людей у світі, щоб дати надію на якісну зміну характеру міжнародних відносин. Якщо великі країни сьогодення перестануть, як у минулому, марно витрачати життя й багатства на протистояння, а замість цього діятимуть в одному напрямку для розв'язання спільних для всіх проблем, ми почнемо визволяти історію від тягаря людської недалекоглядності.

Ми не повинні сприймати нинішній мирний стан між країнами світу як даність, адже розбіжності в інтересах все ще можуть призводити до зіткнень між державами. Над цим потрібно терпляче працювати, пам'ятаючи, як у минулому спалахнула велика війна всупереч загальному переконанню, що такого вже ніколи не станеться.

Звичайно, ми хочемо підтримувати людську гідність і демократію в світі, допомагати народам виборсатися з бідності, змінити неадекватну на сьогодні глобальну систему охорони здоров'я. Ми працюємо задля цих цілей уже зараз. Але тільки якщо справжній мир нашої доби вдасться, за словами президента, «зберегти, захистити й поширити», ми зможемо присвятити цим цілям стільки, скільки буде потрібно для їхнього досягнення.

Нехай не буде непорозуміння: саме це — головні цілі Америки у ХХI столітті. Ми боремося з тероризмом тому, що змушені це робити, а прагнемо кращого світу тому, що таке наше бажання та покликання. Ось чому ми віддані ідеям демократії, розвитку, глобальної системи охорони здоров'я, прав людини, а також створенню передумов для міцної структури миру на планеті. Це не пишномовні прикраси для наших справжніх інтересів. Це і є наші справжні інтереси, цілі, яким підпорядкована наша сила.

Оскільки це так, репутація чесності та здатності співпереживати, якою користуються Сполучені Штати, залишатиметься непорушною. Сьогодні в деяких країнах мотиви Сполучених Штатів піддаються сумніву. Але коли ми витримаємо, захистимо й поширимо мир, здобутий вільними народами у ХХ столітті, ми побачимо, як Сполучені Штати будуть виправдані в очах світу в столітті ХХI.

Було б пихато стверджувати, що зовнішня політика адміністрації Буша була від початку безпомилковою. Але ми завжди слідували освіченому егоїзму американського народу, й у наших намірах та принципах немає помилок.

Наш освічений егоїзм налаштовує нас проти терористів, тиранів і інших недоброзичливців. Від них ми не чекаємо ані порад, ані милосердя, але і їм від нас пощади не буде. У той же час наш освічений егоїзм робить нас партнерами усіх, кому дорогі свобода, людська гідність і мир. Ми знаємо, на чиїй стороні сила людського духу, і це надихає нас при розгортанні нашої стратегії. Зрештою, це єдине натхнення, якого ми справді потребуємо.

Стаття надана Посольством США в Україні

№1 09.01.2004 «День»