Проблема забезпечення житлом військовослужбовців дісталась нам в спадщину ще з радянських часів. Коли офіцера переводили до іншого гарнізону, він місяцями чекав пристойного житла, щоб можна було перевезти свою родину. Особливо, коли йшлося про гарнізони, розташовані у великих містах або поруч з ними. А хто тільки з генералів чи офіцерів минулої держави не прагнув отримати призначення на Україну, особливо на етапі завершення своєї кар’єри, щоб вийти на пенсію і саме тут забезпечити своїх дітей житлом?

Черги зменшують... покійники
В Україні наболілі проблеми військовослужбувців (особливо звільнених у запас) набула особливо складного характеру. Саме тому «Товариство українських офіцерів» з перших днів свого існування зосередило свою увагу на захисті їх прав. Йдеться, насамперед про допомогу в складанні позовних заяв до суду, у відновленні на посадах незаконно звільнених офіцерів та у відшкодуванні втраченого грошового забезпечення.
Останнім часом ми працюємо над пошуком можливостей вирішення такого складного у соціальному плані питання як забезпечення військовослужбовців житлом. Неприємним є те, що починаючи з 2006 року черга безквартирних офіцерів (у тому числі й військових пенсіонерів) знову почала збільшуватись, а будівництво житла для них постійно скорочується. І все-таки, є і в наші дні щасливчики, які нарешті отримують довгоочікуване житло. Нещодавно в засобах масової інформації сповіщалось, що військовослужбовці Житомирської області у цьому році отримали 72 квартири, у тому числі 52 квартири як постійне житло і 20 – як службове. У Хмельницькому гарнізоні вручили 108 ордерів на житло, з яких 63 як постійне житло і 45 як службове. Рівненській області на квартирній черзі перебувають 210 звільнених у запас військовослужбовців, 19 інвалідів бойових дій в Афганістані та 1500 постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Будинки споруджують за рахунок держбюджету саме для цих категорій людей. Квартирна черга рухається в сторону зменшення, як правило, за рахунок тих, кого знімають з обліку через переїзд чи смерть.
Інколи бувають і позитивні приклади. Скажімо, міським керівникам Полтави досить складно виконувати програму абезпечення житлом військовослужбовців. Сьогодні в черзі на житло знаходиться 193 родини військовослужбовців. За рахунок державних коштів, виділених на будівництво житла для військовослужбовців, можна побудувати лише дві квартири: однокімнатну і двокімнатну у соціальному будинку з мінімальною вартістю одного квадратного метра. На цю програму з державного бюджету було виділено 364 тисячі грн. У порівнянні з минулими роками обсяг державних субвенцій на її здійснення катастрофічно зменшується. Якщо у 2004 році, коли квадратний метр житла коштував вдвічі менше, ніж сьогодні (1800 грн), сума грошей, що виділялись з державного бюджету, булла більшою в 10 разів. І все-таки міськрада 14 серпня цього року затвердила програму забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас чи відставку, а також військовослужбовців, які брали участь у збройних конфліктах на територіях інших держав. Незважаючи на те, що за останні сім років обсяги будівництва житла в Україні зросли в 1,5 рази, а введеного в експлуатацію за рахунок бюджету – втричі, кількість квартир, виділених черговикам, зменшилась лише удвічі. Це стосується військовослужбовців і ветеранів Збройних Сил. Причини – надто складний механізм роздачі пільгового житла місцевою владою, за яким створюються умови для зловживань.
Ще в березні 2008 року президент Віктор Ющенко рекомендував призупинити роздачу безкоштовного житла, оскільки його отримують переважно високопоставлені чиновники, а черга не скорочується. Єдине пояснення такого парадоксу – ускладнений численними пільгами і непрозорий порядок надання житла, що робить марними сподівання тисяч людей. Цікаво, що в ЗМІ з’явилась інформація про те, що найкращі можливості отримати квартиру має черговик, що працює в судових чи правоохоронних органах. Такі люди переконані у тому, що жодна з політичних сил не наважиться відмінити безкоштовну роздачу житла, оскільки 1,5 млн. черговиків – це 5 млн. потенційних виборців.
Стагнації на ринку нерухомості
Зрозуміло, що й надалі безкоштовного житла будуватиметься все менше і менше. Все це вимагає розробки нових правил формування квартирної черги, щоб кожен громадянин мав змогу побудувати, придбати чи взяти в оренду житло. Це передбачено статтею 47 Конституції. Хотілося б вірити, що держава і надалі братиме участь у розв’язанні житлових проблем військовослужбовців і ветеранів. Але...
Вже мало хто сподівається на отримання безоплатного житла. Навіть пенсіонери згодні докласти свої збереження у будівництво житла. Звісно, можна і кредит узяти. Але середня ставка кредитів на 20 років у серпні цього року становила 20,9% на рік (у гривнях), при тому, що ставка по іпотечним кредитам на вторинному ринку житла на такий же термін становить 20,91%. Проте найкраща відсоткова пропозиція з рефінансування кредитів на житло вище кращої пропозиції на придбання житла на 4,15%. За два останні місяці ставки з рефінансування кредитів на житло в комерційних банках зросли більше, ніж на 2% (за даними фірми «Простобанк Консалтинг»). Рiелтори зазначають, що нинi ситуацiя на ринку нерухомостi суперечлива: пропозицiя перевищує попит, але цiна при цьому тримається, не знижується.
Сьогоднi на ринку нерухомостi — перiод стагнацiї: значно бiльше пропозицiї, нiж попиту. Бо немає покупцiв. Якби ринок пiдкорювався економiцi, то цiна житла мала б падати, але вона стоїть на мiсцi, не зменшується. Що буде з цiною на нерухомiсть далi, передбачити важко. Можливо, змiниться полiтика уряду щодо Нацбанку й ринок оживе. Адже, коли на початку лiта кредити обмежили, пiдняли ставки, ввели бiльш жорсткi умови щодо отримання кредитiв на купiвлю житла, покупцiв зменшилося наполовину. Якщо ранiше гасити кредит молодiй сiм’ї допомогали батьки, то тепер його отримати набагато складнiше: потрiбно показати прозорий дохiд, який у бiльшостi випадкiв навiть менший вiд суми, яку щомiсяця потрiбно вiддати банку на погашення кредиту. Цiна житла в Українi завищена, пересiчний громадянин не може придбати навiть однокiмнатну квартиру. Причому покращання житлових умов потребує половина українцiв.
Якщо провести паралель з Європою, спiвставити цiну метра квадратного з доходом населення, то однокiмнатна квартира наприклад у Рiвному мала б коштувати 25–30 тисяч доларiв. Сьогоднiшня вартiсть становить 60–65 тисяч доларiв, що явно недоступне для нашого населення. В iдеалi молода сiм’я мала б узяти кредит та придбати житло, як це роблять за кордоном. В сучасних умовах можна придбати лише просторiше житло, покращити умови проживання, якщо продати одно- чи двокiмнатну квартиру й купити вiдповiдно дво- або трикiмнатну. Ситуацiя з нерухомiстю дiйшла до того, що використовувати її за призначенням важко, квартири купують пiд офiси, магазини. Цiна набита штучно: вона неринкова, попит не диктує таку вартiсть житла. Тi, хто все ж купує квартири, зважуються на це через те, що побоюються, що з часом вони ще подорожчають. Попит на житло є, але немає коштiв на його купiвлю. У Європi дохiд будiвельної фiрми становить 10–12 вiдсоткiв. Але через те, що у нас розвинена корупцiя, у вартiсть житла входять хабарi чиновникам. Будiвельники платять багато “лiвого”, щоб отримати дозвiл на будiвництво, щоб здати споруду в експлуатацiю. Хабарi вони платять зi свого доходу. Коли прораховують кошторис будiвництва, вже тодi враховують їх суми.
«Чудеса» за $700 мільйонів
Висока вартість нового житла пояснюється також спекуляцією земельними ділянками, виділеними під забудову житла. Для прикладу: київська міська влада безкоштовно виділила 32 ділянки під забудову фізичним особам. 12 ділянок, загальною площею понад 1 га, розташовані у зеленій зоні міста – біля Центрального ботанічного саду. Вартість однієї сотки землі тут коливається від 100 до 150 тисяч доларів.
Таким чином, загальна вартість розданої землі становить близько 150 мільйонів доларів. 30 земельних ділянок загальною площею 3 га Були виділені у лісопарковій зоні Дніпровського району: їх загальна вартість досягає 200 мільйонів доларів. За деякими даними, всього київська влада «безкоштовно» виділила під забудову земельні ділянки загальною вартістю понад 700 мільйонів доларів. Причому ділянки роздавались нашвидкуруч і через підставних осіб, частина з яких навіть не знала, що стала власником земельної ділянки. За ці гроші можна було б побудувати (чи придбати) понад 10 тисяч однокімнатних (чи 5 тисяч двокімнатних) квартир для ветеранів військової служби.
На засіданні Київради ухвалили рішення про внесення змін у Тимчасовий порядок придбання права на землю на конкурентних засадах. Тепер продаж землі буде здійснюватись виключно на аукціонах. Стартова ціна права оренди земельної ділянки складатиме не менше 50% від нормативної вартості (раніше було 30% експертної грошової оцінки землі).
Фахівці працюють над питанням здешевлення вартості житла, яке будується. Так співробітники кафедри архітектурного проектування Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка» розробили концепцію для розв’язання проблеми з нестачею соціального житла у Львові. (У цьому місті не вистачає понад мільйона кв. м. соціального житла, а вартість одного кв. м. соціального житла становить 500 доларів). Згідно цієї концепції, створюється нормативна база для проектування соціального житла: це повинні бути чотириповерхові будинки; квартири повинні мати площу 23-24 кв. м. з розрахунку на одну людину, 33-35 кв. м. для двох, 44-46 кв. м. для трьох і далі з додачею 10 кв. м. на кожного нового члена родини. (Нагадаємо, що встановлена Кабміном норма соціального житла на одну людину становить 14 кв. м.). Щоб вартість будівництва була меншою, нові будинки повинні будуватися на околицях міста або поруч з комерційними будинками, щоб витрати на інженерні мережі були меншими. Проте міськрада не може знайти земельних ділянок, на яких можна було б зводити таке житло
У забезпеченні військовослужбовців і відставників житлом останнім часом з’явилась нова проблема – це криза в будівельній галузі. Дороге житло не користується попитом у населення через несприятливі кредитні ставки. Пропозиція перевищує попит. Якщо за першу половину минулого року будівельна галузь зросла на 11,8%, то за перше півріччя цього року вона впала на 3,9%. Будівельні компанії за цей час втратили 10 мільярдів гривень. Локомотив економіки зупинився і навіть потягнув за собою вниз інші галузі. Великі компанії консервують недобудовані об’єкти. Інвестори переводять гроші в інші країни Східної Європи. Власники паїв у будівництві подають судові позиви до будівельників, які не можуть в строк здати будинки. Виробники будматеріалів не знають, що робити з завезеними матеріалами.
Будівельники стверджують, що основним чинником, що спровокував рецесію у будівництві стали більш жорсткі умови видачі кредитів банками. Якщо восени минулого року 80% квартир купувались з застосуванням отриманих кредитів, то зараз угоди з використанням позик припинились зовсім. Ринок нерухомості завмер в очікуванні розв’язання ситуації. Якби… Якби не фінансова криза, що розпочалась в усьому світі.
Антон Варварич, полковник у відставці