Першими правовими актами, що стосуються ахисту військовослужбовців та членів їх сімей, стали Угоди країн СНД (підписані ще 16 років тому), які не допускають одностороннє обмеження прав, встановлених законодавством колишнього СРСР.

Внаслідок виникнення економічних труднощів, гостро постала проблема в дотриманні державою соціальних та правових гарантій у Збройних силах та військових формуваннях. Акти чинного законодавства повною мірою не забезпечувалися видатками державного бюджету. Лише окремим військовослужбовцям (з керівних посад чи наближених до них) вдалося реалізувати свої права на житло, достатнє грошове забезпечення, доплати та нарахування при звільненні у зв’язку з виходом на пенсію.
Навмисними діями та бездіяльністю військових комісаріатів переважній частині офіцерів, прапорщиків та мічманів (при розрахунку розміру пенсійного забезпечення) не враховано додаткові види грошового забезпечення. Неправомірна самодіяльність органів фінансового забезпечення призвела до прямого порушення чинного законодавства України. Це жодним чином не сприяє вирішенню проблем реформування війська. Диспропорція, а фактично порушення рівності конституційних прав на пенсійне та житлове забезпечення, потребує пояснень з боку представників виконавчої влади, в тому числі військових керівників. І сьогодні генерал, полковник та прапорщик, які пройшли нелегку військову службу на суворих теренах колишнього СРСР, брали участь у боях і бойових службах, отримують пенсію меншу, ніж ті, хто звільнився в запас нещодавно, хто має досить наближене уявлення про справжню службу.
Незважаючи на позитивні судові рішення, військкомати відмовляються перераховувати розміри пенсії та виплачувати її за минулий період. Надія на краще майбутнє поки не наповнилася змістом кращого життя. Більше десяти років ми стали заручниками безглуздого експерименту над Збройними силами та нашою незалежністю. До влади прийшли ті, хто всі ці роки вирішують власні проблеми. Нехтуючи нормами християнської моралі, конституційними правами і свободами, окремі можновладці сприймають народ не як джерело влади, а як електорат: єдиним постулатом вважається об’єднання навколо тих, хто більше платить. Як наслідок, чиниться беззаконня і декларується при цьому верховенство права. Прикладів такого свавілля — тисячі: вони штовхають нас до відкритого протесту. Які ж витоки проблем і складнощів нашого життя? Однією з основних загроз становленню правової держави є корупція. Закон України «Про бороть- бу з корупцією» визначає корупцію як діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовану на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг та інших переваг.
Новий тлумачний словник української мови 1998 року визначає корупцію як підкупність, продажність урядовців і громадських діячів. З огляду на величезні запаси колишніх військових округів і території військових містечок (що дісталися Україні) та на факт їх поступового знищення, розпродажу і передачі за безцінь, виникає логічне запитання: чи не корупція стала на заваді їх раціональної реалізації задля вирішення соціальних проблем усіх військових, чи не збагачення окремих спритників? Відомі факти економічних злочинів (у тому числі порушення чинного законодавства щодо вигідної для держави реалізації військового майна), не отримали належної оцінки з боку правоохоронців і досі. В державі нічого не змінилося: вкрадене у народу стало для олігархів священним і недоторканим.
Ненаситний державний злодій виріс з мовчазної згоди людей, коли вони стали осторонь безпрецедентного пограбування національного багатства, створеного нашими батьками і дідами. Ви не звернулись, не вимагали і вас не почули. Не вірте в повернення світлого вчорашнього. Змушуйте владу, ідіть у владу і гуртуйтеся разом проти спільної біди. Саме ви, дорогі ветерани, як ніхто, знаєте і вірите в Закон. Але сталося так, що всі ми не були готові до його цинічного порушення самою владою та судами. Тому умови сьогодення вимагають від вас знати Закон, вміти захистити свої законні права. Запрошуємо вас приступити разом з нами не до метушні, а до конкретних послідовних дій по відстоюванню своїх законних прав і інтересів.
Валерій Рацюк, генерал-майор запасу