Ми є свідками, як ліквідують Збройні сили України, розформовують найбоєздатніші військові частини, викидають на вулицю тисячі кадрових офіцерів. Ще одним символом нищення нашого війська став продаж новозбудованого крейсера „Україна". Високі керівники кажуть, що нашим ВМС він не потрібен.

Нашим начальникам і Україна, та, що без лапок, не потрібна.

Не є секретом, що розгром Збройних сил набув обвального характеру саме після призначення на посаду міністра оборони колишнього прем'єр-міністра, колишнього генерала КГБ Євгена Марчука. Невдоволення, що охоплює дедалі більші маси офіцерства й патріотичної громадськості, змусило пана міністра дати деякі пояснення та обґрунтувати свою позицію. Публічний виступ з цього приводу відбувся в стінах Острозької академії на Рівненщині.

Міністр заявив, що минули часи, коли армії іноземних держав захоплювали території сусідів, тому загрози класичного збройного нападу на Україну немає. Єдина реальна загроза - це міжнародний тероризм. Тому традиційного війська (сухопутні війська, танки, штурмові гелікоптери, артилерія, стрілецькі бригади, ВПС і ВМС) нам нібито й не треба. Потрібні лише частини, що були б здатні виконувати спецзавдання та служити в миротворчих контингентах у різних регіонах світу. Що ж, добре, що міністр нарешті оприлюднив свої погляди на долю українського війська, а це означає, що й на долю України.

Але зовсім не зрозуміло, звідки у пана міністра така впевненість, що Україна не може стати жертвою масштабної збройної агресії? Хто знає, що може спасти на думку кремлівським стратегам, якщо вони знатимуть, що в Україні практично немає Збройних сил, а є лише спецформування поліцейського типу? Чи не стане одностороннє роззброєння України великою спокусою для «братів» на сході?

Якщо це станеться, а такої біди для України відкидати не можна, то що ж тоді? Піднімати білий прапор і капітулювати чи чекати поки пан Марчук позбирає наших миротворців з Лівану, Ліберії, Іраку, Косова, Боснії та ще якоїсь Гвінеї? Крім того в Москві ще керуються традиційними уявленнями про воєнні операції, і взяти на озброєння новомодні концепції, за якими інші держави не повинні захоплювати території сусідів, ще, на відміну від київського міністра, не встигли.

Пан Марчук стверджує, що утримувати нинішні Збройні сили України - дорого. Звичайно, безпека взагалі коштує недешево, віддати свою країну агресивним сусідам буде дешевше... Міністр скаржиться, що немає грошей на військо. У будь-якій державі, де при владі патріоти, що не хочуть потали для свого народу, на оборону гроші завжди знаходять. Ясна річ, що економлять не на дітях, інвалідах і пенсіонерах, а на чиновниках. Скажімо, ті 150 млн. гривень, що були витрачені на ремонт резиденції Кучми в Києві, можна й треба було витратити на закупівлю пального для бойової авіації. Можна посадити наших бюрократів (а їх у нас дивізії і корпуси!) на дешевші автомобілі, а «мерседеси», «БМВ», «форди» і «опелі» - продати. Гроші від продажу використати на оборонні потреби. А є ще ж десятки злодійських мільярдів, вкрадених в українського народу олігархами...

Сьогодні гине наше військо, а завтра загине Україна? Так вже було в 1917 році перед навалою Муравйова. То це історія нічого не вчить наших начальників? А, може, навіть надто добре вчить. Знають, що роблять...

Микола Чорноморенко

Нація і Держава