|
Борис ЯКУТОВИЧ, капітан I рангу, Севастополь
Як громадська організація, ми піднімаємо питання виконання державою своїх обов'язків щодо військовослужбовців і створення для належних умов.
Однак складається враження, що держава про нас просто забула, кинула нас напризволяще. Ми звертаємося до Президента, до Верховної Ради, однак, зрозуміло, що власними силами ми це питання розв'язати не можемо.
Я звертаюся до присутніх на нашому з'їзді представників Кабінету міністрів, інших державних структур, із закликом вирішувати це питання на державному рівні. Йдеться, наприклад, про необхідність будівництва клубів, будинків офіцерів, скажімо, Севастополі, де таких досі немає. Йдеться й про інші подібні установи.
Друга проблема - це питання соціального захисту військовослужбовців, особливо молодих родин. Обсяги будівництва житла для військовослужбовців у Севастополі найменші по Україні. На жаль, існує лише один будинок, побудований ще за часів головування в столиці чи то Косаківського, чи Омельченка. На той час Київ здійснював хоч таку-сяку шефську допомогу Севастополю. З приходом нового мера столиці, слід чекати, не буде й того. Під час візиту мера Москви Юрія Лужкова до України той повідомив, що ним у Севастополі за 15 років побудовано 3000 квартир для військовослужбовців Чорноморського флоту Росії за лінією шефської допомоги з Москви. А з появою Леоніда Чернівецького шефська допомога Києва військово-морським силам України, я так розумію, взагалі закінчилась.
Наша організація пропонує:
Домогтися дозволу на приватизацію житла в гуртожитках для офіцерів і контрактників у військовому містечку;
шукати інвесторів та шефську допомогу для будівництва нового житла для них;
домагатися дозволу на отримання земельних ділянок під індивідуальну забудову військовослужбовцями;
вирішити питання надання безвідсоткових кредитів для військовослужбовців;
звернутись до Чорноморського флоту з вимогою передати не використовувані ним земельні ділянки та військові містечка Міністерству оборони України під будівництво житла для потреб військово-морських сил України та Чорноморського флоту Російської Федерації.
Ще одне питання - правовий захист військовослужбовців з питань отримання ними пенсії, належної продовольчої та грошової допомоги або відшкодування за не отримане. Та, хоч ми вже виграли 25 судів з цих питань, особливої радості через це не відчуваємо. Адже проблему потрібно вирішувати на державному рівні, і компенсації мають отримувати не лише ті, хто спромігся звернутися до суду, а всі, кому це належить за законом! Те, що отримання передбачених законом пільг, можливе лише в судовому порядку, не робить честі нашій державі.
Наступна проблема - створення умов для комерційної діяльності тих військовослужбовців, які звільнились в запас з військової служби. Як їм здобути нормальний матеріальний добробут? Цю проблему ми намагаємося розв'язати таким чином: ми направляємо звільнених на курси отримання другої вищої освіти. Однак ми чудово розуміємо, що отримання самих лише знань без відповідної фінансової бази не дозволить розвиватись ані середньому, ані малому бізнесові. Ми працюємо над комерційними проектами, які уможливлять спонсорську допомогу розвиткові малого бізнесу для офіцерів запасу.
Пропоную проголосувати з'їздом, щоб визнати роботу голови нашої організації та її ради задовільною.
|
